Один із засновників італійського фашизму, що включав в себе елементи націоналізму, корпоративізму, націонал-синдикалізму, експансіонізму і антикомунізму в поєднанні з цензурою та державною пропагандою.
Місце народження Муссоліні, використовується як музей.
З 1900 р. активно цікавиться політикою.
Стає переконаним соціалістом, а пізніше марксистом. Великий вплив на нього справили твори Фрідріха Ніцше та погляди брата Арнальдо, який став визначним теоретиком фашизму.
У 1908 році стає у Форлі редактором соціалістичної газети La Lotta di Classe («Класова боротьба»).
У 1910 році Муссоліні секретар місцевого осередку Соціалістичної партії.
У листопаді 1914-го року засновує газету Il Popolo d'Italia («Народ Італії») та провійськову групу Fasci d'Azione Rivoluzionaria.
28 жовтня 1922 року фашисти організували демонстративний «Марш на Рим» (Marcia su Roma), внаслідок чого італійський король Віктор Мануїл ІІІ запросив Беніто Муссоліні сформувати новий уряд.
31 жовтня 1922 року Муссоліні став наймолодшим прем'єр-міністром в історії Італії.
Запровадив жорстку цензуру та змінив виборчі методи так, що протягом 1925—1926 років зміг зібрати в своїх руках диктаторські повноваження та розпустити всі інші партії.
Муссоліні та чорносорочечники під час Маршу на Рим в 1922 р.
Наша програма проста. Ми хочемо управляти Італією.
Фото з кн.: The 20th century a chronicle in pictures. New York. 1989
Не маючи послідовної програми, фашизм перетворився на нову політичну та економічну систему, яка об'єднала тоталітаризм, націоналізм, антикомунізм, антикапіталізм і антилібералізм в державу, призначену для об'єднання всіх класів під корпоративну систему («Третій Шлях »).
Це була нова система, в якій держава захопила контроль над організацією життєво важливих сфер.
Під диктаторством Муссоліні парламентську систему було практично скасовано.
Муссоліні видав ряд расистських законів:
19 квітня 1937 - декрет про заборону змішення з ефіопами
30 грудня 1937 - декрет про заборону змішення з арабами
17 листопада 1938 - декрет про заборону змішення з євреями і заборону євреям перебувати на державній та військовій службі
Раса! Це почуття, а не дійсність: на дев'яносто п'ять відсотків, принаймні, - це почуття. Ніщо ніколи не змусить мене повірити, що сьогодні існують біологічно чисті раси. Досить кумедно, що жоден з тих, хто проголосив «велич» тевтонської раси, не був німцем.
Зображення Муссоліні у вигляді сфінкса, створене солдатами після перемоги в Ефіопії.
Серед досягнень внутрішньої політики уряду Муссоліні в період 1924-1939 років були: успішна реалізація програми громадських робіт, таких як осушення боліт Понтійських, поліпшення можливостей для зайнятості населення, а також модернізація системи громадського транспорту.
Муссоліні вирішив Римське питання шляхом укладення Латеранських угод між Королівством Італія і Папським престолом.
Беніто Муссоліні відвідує фабрики «Alfa Romeo»
Те, чого до цього часу не було, є — уряд. Це я. І всі, слухайте мене добре, усі італійці повинні й будуть коритися. Італійці до цього часу нікому не корилися. Жоден уряд не мав в Італії реальної влади. Італійці повинні бути керовані... завжди, у всіх сферах життя.
Дуче змиривсяся з німецькою анексією Австрії та розділом Чехословаччини 1939-го р. Його «вісь» з Німеччиною отримала фактичне підтвердження у вигляді «Сталевого пакту» підписаному з Гітлером у травні 1939-го р.
Муссоліні й Гітлер під час окупації Австрії у 1939 р.
З 1936 р. розпочалось зближення Муссоліні та Гітлера.
… цей Гітлер - істота зла і жорстока. Він змушує згадати Аттілу. Німеччина так і залишилась з часів Тацита країною варварів. Вона - прадавній ворог Риму.
Перші ж бойові дії італійців продемонстрували, що Дуче нічого не зробив для підготовки ефективної військової машини.
Поразки італійців на всіх фронтах та висадка англо-американських військ у Сицилії в 1943 р., призвели до того, що більшість соратників Муссоліні відвернулася від нього на Великій фашистській раді 25 червня 1943 року.
Це дозволило королю відправити його у відставку та арештувати його.
Італія виходить з війни, підписавши угоду про перемир'я. У відповідь німецькі війська вступають до країни.
Визволений німцями через кілька місяців, Муссоліні заснував республіканську фашистську державу (Італійську Соціалістичну Республіку) на півночі Італії, ільш відомої як Сало. Але він вже був не більше як маріонеткою під захистом німецької армії. Як глава держави та міністр іноземних справ респуліки, Дуче використовував більшу частину свого часу для написання мемуарів.
28 квітня 1945-го року, Муссоліні разом з своєю коханкою Клареттою Петаччі був схоплений італійськими партизанами.
Їх розстріляли на місці разом з ескортом у 16 осіб.
Наступного дня тіла були вивішені в Piazzale Loreto (Мілан) на глум натовпу. Пізніше тіло Муссоліні було перевезено до Предаппіо та поховане у родинній каплиці.
Так, мадам, я закінчив. Моя зірка упала. Я працюю, і я стараюсь, але знаю, що все це — всього лише фарс… Я чекаю закінчення трагедії — я не відчуваю себе більше актором. Я відчуваю, що я останній з глядачів.
«Як і багатьох інших людей, мене зачарувала м'яка та проста манера поведінки синьйора Муссоліні...
Усі бачать, що він ні про що інше не думає, як про тривале благополуччя... італійського народу, і що ніякі дрібні інтереси його не цікавлять. Я думаю, що не порушу виявлену мені довіру, якщо скажу, що більша частина моїх бесід з синьйором Муссоліні... стосувалась економічного становища італійських трудящих... Я дуже радий був дізнатися та переконатися на фактах і цифрах, що з місяця в місяць спостерігається покращення в цій галузі порівняно з попереднім роком.
...Цілком безглуздим є твердження, начебто італійський уряд не спирається на народ і не підтримується активно широкими масами.
...Італія показала, що необхідно боротися проти підривних сил)... Після цього жодна велика держава вже не опиниться без необхідних засобів захисту проти руйнівної хвороби...»
Уїнстон Черчілль про візит до Рима в січні 1927року
Муссоліні завжди залишився фанатичним прихильником прямої дії, що не обмежувалась ніякими моральними перепонами.
Формули й теорії, за його переконаннями, мали значення лише після здійснення акту насильства, слугували його виправданню, а пріоритет дії завжди був абсолютним та універсальним.
