Психологія на кожен день. Конспекти занять

 

«Хто Я»

Перший конспект

 

1.Вступ (необхідність розуміння і пізнання людиною самої себе).

Себе зрозуміти, себе змінити

Для чого потрібно знати, яким я є насправді? Перш за все, для того, щоб зуміти виховати себе такою людиною, якою хотілося б стати. Пізнання самого себе впливає на лінію життя, майбутнє людини.

Дещо про темперамент

Видатні особи мали різні темпераменти. І.Крилов і М.Кутузов були флегматиками, Петро І, О.Пушкін, О.Суворов — холериками, М.Лермонтов і Наполеон — сангвініками, М.Гоголь і П.Чайковський — меланхоліками. Але і в одній людині за різних умов можуть виявлятися риси, властиві для різних темпераментів. Спостерігаючи, наприклад, як повільно учень виконує домашню роботу або допомагає вдома матері, можна подумати, що він - типовий флегматик. Але його поведінка на стадіоні, коли улюблена команда забила гол, може свідчити про те, що він — хо­лерик. У класі він може здаватися сангвініком, проте біля дош­ки — це яскраво виявлений меланхолік.

Проведемо невеличкий експеримент. У кожного з вас на сто­лі лежать чотири аркуші із штрихами до портретів: холерика, сангвініка, флегматика, меланхоліка ( Див. Рухманов А.А. Познать себя. — М., 1981) . Позначте в них знаком «+» ті якості, які, на вашу думку, властиві вам.

 

Аркуш №1

Штрихи до портрета холерика

Якщо ви: 1) непосидючі, метушливі; 2) невитримані, запальні; 3) нетерплячі; 4) різкі та прямолінійні у відносинах з людьми; 5) рішучі й ініціативні; 6) вперті; 7) спритні (винахідливі) у суперечці; 8) пра­цюєте ривками; 9) любите ризикувати; 10) незлопам'ятні і не­образливі; 11) говорите швидко, але плутано; 12) схильні до за­пальності; 13) агресивні забіяки (шибеники); 14) нетерплячі до недоліків; 15) маєте виразну міміку; 16) здатні швидко діяти і вирішувати; 17) прагнете до нового; 18) ваші рухи різкі, поривчасті ; 19) наполегливі у досягненні поставленої мети; 20) схильні до різкої зміни настрою, то ви — хо­лерик.

 

Аркуш №2

Штрихи до портрета флегматика

Якщо ви: 1) спокійні й холоднокровні; 2) послідовні й розсудливі у спра­вах; 3) обережні й розважливі; 4) вмієте чекати; 5) мовчазні й не любите марно базікати; 6) маєте спокійну розмірену мову із зупинками, без різко виявлених емоцій, жестикуляції та міміки; 7) стримані й терплячі; 8) доводите розпочату справу до кінця; 9) не розтрачаєте даремно сили; 10) суворо дотримуєтеся вироб­леного розпорядку життя, системи у роботі; 11) легко стримуєте пориви; 12) малосприйнятливі до схвалення й осуду; 13) зносите «колкості» на свою адресу; 14) стабільні у своїх відносинах та інтересах; 15) повільно включаєтесь у роботу і переключаєтесь з однієї справи на іншу; 16) рівні у відносинах з усіма; 17) любите акуратність і порядок у всьому; 18) важко пристосовуєтесь до но­вих обставин; 19) маєте витримку, то ви — флегматик.

Аркуш №3

Аркуш №4

Можливо, зараз вам важко точно визначити притаманні вам якості, бо ще недостатньо знаєте себе. Не поспішай­те... Вам допоможе самоспостереження. Але для цього слід ніби «роздвоїтися»: одне ваше «я», котре умовно назвемо «я-діяч», активно діє, а друге - «я-спостерігач» - у цей час оцінює, контролює, іншими словами, «підглядає» за першим.

Тож розпочнемо довгий, але цікавий шлях дослідження себе! А чотири «паспорти» темпераментів можуть стати віхами на цьому шляху.

Підрахуйте кількість позитивних відповідей у кожному пас­порті. Якщо їх нараховується 16—20, це означає, що у вас яскраво виявлені риси саме цього типу темпераменту. Якщо ви поставили «+» поруч з 11—15 якостями, то риси цього типу темпераменту виявлені у вас значною мірою. Якщо ж позитивних відповідей 6—10, то риси цього типу темпераменту притаманні вам зовсім незначною мірою...

Що таке особистість?

Однак поведінка людини з нерозвиненими особистісними якостями притаманна не тільки вигаданій, фантастичній істоті. Її можна часто спостерігати і в повсякденному житті.

Особистість — це людина, поведінка якої визначається вироб­леною суспільством культурою і засвоєними цінностями. Особистість — це ті якості, з якими людина народилася і яких набула протягом життя, а також ті, якими вона відрізняється від інших осіб.

Особистість — це дещо «в мені», яке виявляється стосовно інших. Це можуть бути доброта, чуйність, принциповість, гордість, скромність, турботливість, охайність, непосидючість, грубість, підо­зріливість та інші 1500 якостей, зафіксованих у нашій мові.

Подумайте, які якості особистості властиві вам... Які у вас позитивні якості, а які недоліки... Чи згодні ви миритися зі своїми не­доліками? Порівняйте риси характеру, властиві вам і вашому ідеалу... Яких позитивних якостей вашого ідеалу у вас поки що немає, але ви хотіли б запозичити? З роздумів над цими запитаннями починається формування свого характеру. Необхідна мужність, тому що доведеться не тільки суворо спитати себе самого, а й правдиво, щиро відповісти.

Вправа з самопізнання

Кожен учасник за допомогою бланків з переліком якостей, які характеризують ставлення особистості до людей, порівнює власне уявлення про себе з уявленнями про нього оточуючих і таким чином виявляє свої індивідуальні характеристики (кількість бланків відповідна до кількості учасників, мінус один (крім свого) .

У верхній частині бланка друкованими буквами (для збереження анонімності) учень записує прізвище та ім'я того, кого буде характеризувати, і підкреслює у переліку ті риси, які, на його думку, притаманні цій людині. Коли усі бланки заповнені, їх роздають тим, кого вони сто­суються.

Перш ніж читати бланки з характеристикою своєї особи, підготуйтеся до несподіванок. Це природньо. Кожен із нас дивиться на себе із кращого боку. І коли несподівано дізнається, що його оцінюють інакше, не завжди почувається добре. Проте краще знати про себе правду, щоб у майбутньому позбутися вад і виробити чи вдосконалити якості, які, на думку товари­шів, потрібно розвивати.

Не звинувачуйте товаришів у поганих намірах. Вони хотіли звернути вашу увагу на те, про що вголос не завжди варто говорити. Радійте тому, що дізналися, якої думки про вас інші. Характеристики були анонімними, тому ніхто з учасників не знатиме, хто і як оцінив вашу особистість.

Отже, кожен отримав декілька своїх характеристик. Тепер спробуйте порівняти їх із власною, виявіть свої достоїнства і недоліки, назвіть риси, які б ви хотіли мати. Успіхів вам!

Повернемось до аркушів №№1-4. У вас було достатньо часу для того, щоб спостерігати за собою у різноманітних життєвих ситуаціях, а також проаналізувати характеристики, які склали товариші.

Тепер спробуйте ще раз заповнити паспорти темпераментів: сангвініка, холерика, меланхоліка, флегматика. Нагадуємо, що ви повинні помітити знаком «+» ті якості, що, на вашу думку, притаманні вам. Розпочинайте роботу.

Сьогодні ви дізналися про себе ще більше. Тепер ви можете відкоректувати список своїх достоїнств і недоліків, сконструювати образ свого ідеалу, досягти якого ви прагнете.

Як організувати себе

Організована людина завжди вміє організувати свій час, економити його. У порівнянні з неорганізованими, вона робить у три рази більше, проживаючи ніби три життя...

Чи організовані ви? З'ясувати це допоможе тест (Горелов И.Н., Житникова В.Ф., Зюзько М.В., Шпатова Л.А. Умеете ли ви общаться? — М., 1991).

 

Тест

Інструкція. Прочитайте запитання. До кожного з них виберіть лише один варіант відповіді, після чого запишіть на листку номер питання і букву обраної відповіді.

1. Чи є у вас головна, основна мета в житті, досягти якої ви прагнете?

А. У мене є така мета.

Б. Чи варто мати таку мету, якщо життя так швидко змінюється?

В. У мене є головна мета, і я підпорядковую своє життя її досягненню.

Г. Мета в мене є, але моє життя, діяльність не сприяють її досягненню.

2. Чи складаєте ви план роботи, справ на тиждень, використовуючи для цього щотижневик або свій особистий щоденник?

А. Так.

В. Не можу сказати ані «так», ані «ні», оскільки намічаю основні справи подумки, а план на поточний день — теж подумки або на листку паперу.

Г. Намагався (лася) скласти план, використовуючи для цього щотижневик, але потім зрозумів (ла), що це нічого не дає.

3. Чи докоряєте ви собі за невиконання наміченого на день, на тиждень?

А. Докоряю в тих випадках, коли у цьому винні мої лінощі або неповороткість.

Б. Докоряю, незважаючи на причини.

В. Зараз і так усі лають одне одного, навіщо ще докоряти самому собі?

Г. Дотримуюсь такого принципу: що вдалося зробити сьогодні — добре, а що не вдалося — виконаю, можливо, іншого разу.

4. Як ви ведете свого записника з номерами телефонів знайомих, ро­дичів, товаришів?

А. Я — господар(ка) своєї записної книжки. Як хочу, так і веду за­писи. Якщо буде потрібен чийсь номер телефону, то знайду обов'язково. Б. Часто міняю записні книжки із номерами телефонів, записи веду до­вільно.

В. Записи веду «за настроєм». Вважаю за головне, щоб був записаний номер, прізвище, ім'я, а на якій сторінці, охайно чи ні — це не має особли­вого значення.

Г. Користуюсь загальноприйнятою системою, відповідно до алфавіту записую прізвище, ім'я, номер телефону, якщо потрібно — то і додаткові відомості.

5. Вас оточують різні речі, якими ви часто користуєтесь. Які ваші прин­ципи щодо місця їх розташування?

А. Кожна річ лежить там, де їй заманеться (куди потрапить).

Б. Кожній речі — своє місце.

В. Періодично наводжу порядок. Потім кладу речі, куди заманеться. Через деякий час знову наводжу порядок.

Г. Вважаю, що це питання не має ніякого відношення до самооргані­зації.

6. Чи можете ви у кінці дня сказати, де, скільки і з яких причин вам до­велося марно втратити час?

А. Можу сказати про втрачений час.

Б. Можу сказати про місце, де було марно втрачено час.

В. Якби втрачений час був чогось вартий, то рахував(ла) би його.

Г. Завжди чітко уявляю, де, скільки і чому було втрачено часу.

Д. Чітко уявляю собі, де, скільки і чому було втрачено часу, знаход­жу способи скорочення втрат у цих ситуаціях.

7. Чи намагаєтесь ви використовувати буквально кожну хвилину для виконання запланованого?

А. Намагаюся, але в мене не завжди все виходить (спад сил, не той настрій, немає бажання і т. ін.).

Б. Не прагну до цього, бо вважаю, що не потрібно бути дріб'яз­ковим щодо часу.

В. Для чого намагатися, якщо час все одно не випередиш.

Г. Намагаюсь, не зважаючи ні на що.

8. Як ви фіксуєте доручення, завдання, прохання?

А. Записую у тижневик, що виконати і в який термін.

Б. До тижневика записую тільки найважливіші доручення, прохання. Дрібниці намагаюся запам'ятати.

В. Намагаюся запам'ятати доручення, завдання, прохання, оскільки це тренує пам'ять. Проте пам'ять мене часто підводить.

Г. Нехай пам'ятає про завдання той, хто їх дає. Якщо доручення по­трібне (важливе), про нього не забудуть і нагадають мені.

9. Чи не запізнюєтесь ви на зустрічі?

А. Приходжу раніше, за 5—7 хвилин.

Б. Приходжу своєчасно.

В. Як правило, запізнююсь з різних причин.

Г. Завжди запізнююсь, хоч і намагаюся прийти своєчасно.

Д. Якби мені розповіли, як не запізнюватися, я б навчився(лась) цьому.

10. Якого значення ви надаєте своєчасності виконання завдань, доручень, прохань?

А. Намагаюся виконати завдання вчасно, хоча мені це не завжди вдається.

Б. Завжди краще трохи зволікати з виконанням завдання.

В. Виконую завдання згідно зі встановленим терміном.

Г. Ініціатива буде покарана. Своєчасність виконання — певний шанс одер­жати нове завдання.

11. Припустимо, ви пообіцяли щось, але обставини змінилися так, що вико­нати обіцяне важко. Як ви будете поводити себе?

А. Повідомляю людині про зміну обставин і про неможливість виконан­ня завдання.

Б. Скажу людині, що обставини змінились і виконати обіцянку важко, але не треба втрачати надію.

В. Буду намагатися виконати обіцянку, але якщо не зроблю — не бі­да, я ж рідко не дотримувався(лась) слова.

Користуючись ключем, підрахуйте кількість балів за всі відповіді, які ви обрали.

Що таке характер

Характер тісно пов'язаний з вольовими якостями людини. Можна сказати, що характер — це сформована воля.

Психологи називають волею напруження сил при зустрічі з перешкодою. Якщо немає боротьби, немає опору, немає і необхідності у вольових зусиллях.

Видатний художник Мікеланджело Буонаротті працював над фресками у Сікстинській капелі на риштованні, закинувши назад голову. Робота була тривалою і напруженою, вимагала неабияких фізичних зусиль. Це далося взнаки: митець протягом певного часу не міг опустити голову. Звичайні листи він читав, піднісши їх над головою. Однак жодної миті не пошкодував про те, що робив; його воля, спрямована до великої мети, допомогла побороти фізичні страждання. Майстер закінчив роботу. Відтоді минуло багато часу, а людство й досі із вдячністю згадує ім'я живописця, який створив шедевр.

Дуже важливо в житті мати справжню велику мету і спрямо­вувати на її досягнення свою волю.

Чи сильна у вас воля? Перевірте себе. Поставте собі мету, на­віть найпростішу — наприклад, робити вранці зарядку, і прагніть будь-що досягти її. Тоді і дізнаєтесь, чи є у вас воля.

Якщо коло інтересів людини обмежене, не виникає потреби для «включення» вольового апарату. У такому випадку корисно розширити коло своїх інтересів, завдяки яким виникатимуть цілі та прагнення досягти їх. А прагнення саме покличе на допомогу волю, змусить її працювати.

Видатна російська актриса Гликерія Миколаївна Федотова в своїх спогадах розповіла, як її учитель Михайло Семенович Щепкін виховував волю у неї та в інших учнів-акторів.

«Бувало, тільки розіграється молодь у крокет, Щепкін кличе їх на заняття. Важко кинути гру, не хочеться йти, але нічого не поробиш: треба! Нелегко одразу переключитися, увійти в атмосферу занять. Б'єшся, б'єшся, збираєш всю увагу, ніяк крокет з голови не викинеш. Нарешті, викинеш, роль піде. Тут Михайло Семенович відпустить. Але варто знову погратися — старий знову кличе займатися. Та це не було самодурством, деспотизмом. Щепкін тренував нашу волю, вчив нас керувати своїми бажаннями».

Керувати своїми бажаннями може людина, котра здатна з­мусити себе працювати, сконцентрувати увагу, свої думки на пев­ній справі. Цими якостями володіли видатні письменники Л.М. Толстой, Оноре де Бальзак, Д. Лондон та ін.

Починати тренувати свою волю треба якомога раніше. Звичайно, виховання волі не зводиться лише до розв'язання цікавих задач. Щоб навчитися володіти собою, слід долати перешкоди на шляху до мети.

Треба вчитися боротися з поганими звичками, перемагати їх за допомогою простого способу: оскільки це погано, буду робити навпаки! Тоді кожний день буде для вас днем перемоги над собою.

В одному із своїх листів А.П. Чехов зауважував: «Ти пишеш, що заздриш моєму характеру. Мушу сказати тобі, що від природи характер у мене різкий, я запальний і таке інше, але звик стримуватись, бо розпускати себе порядній людині не до лиця».

Як виховати в собі стриманість — один із елементів уміння володіти собою? Якщо ви запальні, намагайтеся щодня виконувати роль врівноваженої людини. Змусьте себе спокійно реагувати на неприємне не лише зовнішньо, а й у душі. У такій грі ви мимоволі перевтілитесь у того, чию роль граєте.

Отже, поставте перед собою мету і намагайтеся обов'язково її досягти; ламайте погані звички за принципом «буду робити навпаки!»; живіть за правилом: не завдавати людям зла, неприємностей, а допомагати; виховуйте у собі бажані риси характеру «граючись» — перевтілюючись у людину, яка їх має... Бажаємо успіхів!

Не забувайте про створення образу свого ідеалу, скоро він вам знадобиться!

Як у вас з почуттям гумору?

А як справи з почуттям гумору у вас? Чи добре воно у вас роз­винене, допоможе визначити тест ( Горелова И.Н., Житникова В.Ф., Зюзько М.В., Шкотова Л.А . Умеете ли вы общаться? –М., 1991).

 

Тест

1. Оцініть за п'ятибальною системою жартівливий діалог.

— Ви вірите в привиди?

— Ні! — відповів той і зник.

2. Оцініть за зворотною п'ятибальною системою (1 — найвища оцінка, 5 — найнижча) гумористичний ефект циркового номера такого змісту. Один клоун хоче забити гвіздка у дошку, широко замахується величезним молотом (гвіздок крихітний) і вже опускає молот, але другий клоун забирає дошку із гвіздком, і тут перший з усієї сили вдаряє себе молотом по нозі. Голосно кричить, підгинає ногу і, підскакуючи, йде з арени. Другий клоун голосно сміється. Зрозуміло, що удар по нозі молотом не справжній і реально безболісний.

3. Чи образитесь ви, якщо ваші друзі намалюють у стінгазеті дуже схожу на вас карикатуру (дружній шарж) із жартівливим словесним супроводом?

а) так, ображусь;

б) ні, не ображусь;

в) не лише не ображусь, а й сам посміюся;

г) не лише сам посміюся, а й похвалю авторів шаржу.

4. Чи любите ви розігрувати своїх домашніх, друзів?

а) так;

5. Чи любите ви, коли вас дотепно розігрують так, як ви самі хотіли б розігрувати інших?

а) люблю;

б) не люблю.

6. Чи любите ви самі розповідати дотепні анекдоти, веселі випадки із свого життя, життя інших?

а) так;

7. Чи добре ви запам'ятовуєте жарти, анекдоти, котрі прочитали або почули від інших?

а) завжди запам'ятовую надовго;

б) запам'ятовую не завжди, навіть якщо сподобалось;

в) майже зразу забуваю,

8. Чи намагаєтесь ви дивитися гумористичні передачі по телебаченню, читати гумористичні розділи в журналах?

а) так, намагаюся дивитися і читати;

б) не намагаюсь.

9. Оцініть за п'ятибальною системою «навпаки» (1 — найвища оцінка, 5 — найнижча) гумористичний ефект такої ситуації. У розташування військової частини приносять пошту. Молодий солдат жадібно розкриває довгоочікуваний лист, адресований йому. В конверті записка: «Перш ніж від дівчат листів чекати, навчись краще ліжко заправляти. Ось коли навчишся ліжко заправляти, тоді і дівчата будуть тобі листи надсилати».

10. За тією ж п'ятибальною системою «навпаки» оцініть гумористичний ефект такого початку листа до друга: «Здрастуй, Сашко, усім ти козак, та тільки чуб не так, бо болить живіт, але не закривається рот, який робить все навпаки, ніби бегемот чи кашалот!»

11. За п'ятибальною системою, де 1 — найвища оцінка, оцініть гумористичний ефект такої ситуації. Дівчинка чотирьох років возить візок з лялькою і, наслідуючи матір, розповідає ляльці казку. Хлопчик років дев'яти непомітно витягує з візочка ляльку і заміняє її на іграшкового зеленого крокодила. Побачивши це, дівчинка плаче, а хлопчик сміється.

12. Оцініть за прямою (не переплутайте з оберненою) п'ятибальною системою гумористичний ефект ситуації в бібліотеці:

— Що б таке почитати?

— Класиків любите?

— Класиків? Люблю.

— Рекомендую Гоголя, «Мертві душі».

— Мертві?.. А живого нічого немає?

— Живого? Рекомендую Толстого, «Живий труп».

1. Рекомендується оцінка 4 — 5.

2. Рекомендується оцінка 5.

3. а) — 1 бал; б) — 3 бали; в) — 4 бали; г) — 5 балів.

4. а) — 4 бали; б) — 2 бали.

5. а) — 5 балів; б) — 2 бали.

6. а) — 4 бали; б) — 2 бали.

7. а) — 5 балів; б) — 3 бали; в) — 2 бали.

8. а) — 4 бали; б) — 2 бали.

9. Рекомендується оцінка 5.

10. Рекомендується оцінка 5.

11. Рекомендується оцінка 5.

12. Рекомендується оцінка 5.

Тепер підрахуйте набрану вами кількість балів з тесту. Якщо загальна кількість балів нижча за 38, почуття гумору у пас недостатньо розвинене. Треба працювати над собою, розвиваючи його.

Хороший результат — 53 — 55 балів, середній — 45 — 52.

Допоможе перевтілення

1. Зосереджуйтеся на новому «я-образі», наділеному рисами вашого ідеалу. Познайомтеся з ним так, як познайомились би з товаришем. Вивчайте його, випробовуйте... Уявіть, як він поводить себе за різних обставин: у школі, вдома, на вулиці, якщо станеться бійка, на спортивних змаганнях, у театрі, у спорі, на іменинах, на екскурсії. І так щодня протягом15 — 20 хвилин!

2. Уявляйте, що ви — це ваш ідеал! Поводьте себе так, як поводив би себе він!

Незабаром за абсолютно конкретними ознаками, іноді навіть непередбаченими вами, ви почнете помічати, що почали перевтілюватися у свій ідеал. Проте не сподівайтеся, що таким чином ви досягнете досконалості! Ваш ідеал, у який ви перевтілились, — теж людина, і він може виявити в собі недоліки, частину яких успадкував від вашого попереднього «я», а частину — набув самостійно. Він теж буде незадоволений собою, і це цілком природно. Ваш ідеал має абсолютно ті ж самі права і ті ж самі обов'язки, що і ваше попереднє «я»; усвідомивши свої недосконалості, він, як і ви, зможе скористатися перевтіленням. Так само, як ви, він зможе сконструювати новий «я-образ» і, звичайно, охоче скористається при цьому нагромадженим досвідом... Щасливої дороги на шляху самовдосконалення!

Шукайте своє покликання

Справді, трапляється, що видатні музичні, художні й літературні таланти виявляються вже у ранньому дитинстві. Моцарт з чотирьох років грав на клавесині, у п'ять — вже писав музику, у вісім — створив оперу. Глінка у сім-вісім років влаштовував передзвони, розвішу­ючи по кімнатах тази. Вже у дворічного Римського-Корсакова помітили музичний слух і пам'ять. Рєпін у три роки вирізав з паперу коників, а у шість — малював фарбами. Сєров з трьох років ліпив, а в шість - малював з натури. Суриков також рано захопився малюванням. Пушкін вже семи-восьмирічним хлопчиком писав вірші і навіть епіграми французькою мовою.

Але серед людей, які залишили помітний слід у історії культури й науки, чимало було таких, чий талант виявився не одразу. Зараз важко повірити, що фізиків І. Ньютона, Б.Франкліна і П'єра Кюрі, винахідників Д. Уатта, С. Морзе і Т. Едісона, біологів Ч. Дарвіна і К. Ліннея, філософів Г. Спенсера, О.Герцена, В.Бєлінського, письменників і поетів Вальтера Скотта, Роберта Бернса, Джорджа Байрона, Едгара По, Миколу Гоголя вважали в школі нездібними учнями. А відомого оперного співака Ф.Шаляпіна не прийняли до хору «за відсутністю здібностей».

Тому у вас немає жодних підстав говорити: «Нічого хорошого з мене вже не вийде». Краще сказати: «Нічого визначного з мене поки що не вийшло».

Однак, чим раніше людина знайде своє покликання, тобто вид праці, який їй найбільше до вподоби і в якому вона зможе найліпше розкрити свої здібності і принести користь людям, тим краще. А для цього потрібно не лише мати реалістичні уявлення про різні професії, а й про самого себе...

Свої здібності можна виявити й оцінити, лише спробувавши застосувати їх. Звичайно, не розкривши рота, не дізнаєшся, чи можеш ти співати, чи є у тебе голос. Але знайти своє покликання — справа не проста. І не всім це вдається... Однак безталанних людей не буває — є люди, що займаються не своєю справою.

Допомогти виявити ваші здібності можуть як оточуючі вас люди, так і ви самі.

В одному науковому інституті провели експеримент, у якому взяли участь 300 учнів з 1—12-х класів. За три роки вони виконали близько 3000 самостійних робіт з різних розділів науки, мистецтва, техніки. Це були моделі і макети, вироби прикладного мистецтва, реферати з тем навчальних предметів тощо. У кінці експерименту кожен з учнів уже мав уявлення про свої нахили, які він визначив практично, тобто на фоні різнобічних інтересів виділявся основний нахил.

Це ще раз підтверджує істину: немає людей нездібних, є ті, що не знайшли свого місця в житті, тобто не знайшли застосування своїм здібностям.

Отже, щоб знайти своє покликання, випробуйте себе у різних видах діяльності. Той, який вам сподобається більше за інші, в якому ви будете виконувати роботу краще за своїх товаришів, напевно, і є вашим покликанням.

Виявлення інтересів за допомогою анкетування

Анкета інтересів

Чи любите ви, чи подобається вам:

1) уроки з математики;

2) знайомитися з будовою побутових електроприладів і радіоприладів;

3) знайомитися з різними країнами за описом і географічними картами;

4) читати технічні журнали;

5) читати художню літературу;

6) читати книжки про роботу вчителя, вихователя;

7) уроки з історії;

8) читати про лікарів, досягнення в галузі медицини;

9) знайомитися з життям рослин і тварин;

10) турбуватися про затишок у приміщенні, де ви навчаєтесь, мешкаєте;

11) відвідувати театри, музеї, виставки;

12) ходити на матчі і спортивні змагання;

13) читати науково-популярні книжки про математичні відкриття;

14) читати статті з радіотехніки, кібернетики у науково-популярних журналах;

15) дізнаватися про дослідження нових родовищ і корисних копалин;

16) знайомитися з досягненнями сучасної техніки;

17) читати літературно-критичні статті;

18) допомагати у навчанні товаришам;

19) читати книжки про історичні події та осіб;

20) вивчати будову людини;

21) вивчати біологію;

22) складати і вести картотеки;

23) слухати оперну й симфонічну музику;

24) читати спортивні журнали, газети;

25) ремонтувати електроприлади;

26) збирати колекції корисних копалин;

27) ремонтувати різні механізми

28) листуватися з друзями, спілкуватися у чатах;

29) допомагати, читати книжки, розповідати казки малятам;

30) відвідувати історичний, краєзнавчий музеї, знайомитися з пам'ятками культури;

31) допомагати й турбуватися про літніх людей;

32) доглядати за рослинами (тваринами), спостерігати за їх ростом й розвитком;

33) готувати їжу під час походів;

34) читати вірші, співати, виступати на сцені

35) грати у спортивні ігри;

36) займатися в математичному гуртку;

37) збирати й лагодити радіоприлади;

38) брати участь у краєзнавчих експедиціях;

39) майструвати моделі літаків, планерів, кораблів;

40) вивчати іноземні мови;

41) допомагати учням молодших класів;

42) готувати повідомлення з історії;

43) доглядати за хворими;

44) займатися в гуртку юннатів;

45) надавати людям різні побутові послуги;

46) грати на музичних інструментах або малювати, ліпити, різати по дереву;

47) брати участь у спортивних змаганнях;

48) брати участь у математичних олімпіадах;

49) розбирати схеми радіоапаратури;

50) складати географічні карти;

51) розбирати технічні креслення і схеми;

52) складати вірші, записувати свої спостереження;

53) виступати з доповіддю, повідомленням;

54) вивчати особливості та історію виникнення різних народів і держав;

55) читати статті і книжки з медицини;

56) спостерігати за живою природою, проводити досліди з рослинами;

57) допомагати покупцю вибирати в магазині одяг;

58) цікавитися історією розвитку мистецтва;

59) цікавитися історією спорту і долею видатних спортсменів.

Тепер проаналізуйте одержані дані. Спочатку підрахуйте кіль­кість плюсів і мінусів у кожному вертикальному стовпчику таб­лиці з номерами питань. Всього там 12 груп інтересів: І — мате­матика, II — електро- і радіотехніка, III — геологія і географія, IV — техніка, V — філологія і журналістика, VI — педагогіка, VII — історія, VIII — медицина, IX — біологія, Х — праця у сфері обслуговування, ХІ — мистецтво, ХІІ — спорт. З кожної групи в анкеті було п'ять питань. Їх підібрано таким чином, що перші два дають змогу визначити, чи є у вас бажання ознайомитися з тією чи іншою галуззю знань або діяльності. Наступні два — це ваше ставлення до практичних знань у цій галузі, до глибшого пізнання предмета свого інтересу. Той стовпчик, який «набрав» найбільшу кількість «+», і підкаже вам, яка сфера діяльності є вашим покликанням.

Проведемо ще одне самодослідження. З трьох колонок (А, Б, В) випишіть ті професії, які вам подобаються.

Тепер співставте результати аналізу анкети з результатами вашого вибору.

Таким чином, ви приблизно визначили своє покликання. Звичайно, воно ще не остаточне. Працюйте над собою у цьому напрямку. Успіхів вам!

Хто така Мнемозина

Колумбійський письменник Маркес у відомому романі «Сто років самотності» спробував намалювати уявну картину людського існування без пам'яті. Жителі міста Макондо, у якому відбувається дія, хворіють на безсоння. Через безсоння виникає втрата пам'яті. Коли герою роману Ауреліо вже важко пригадати назви речей, що його оточують, він клеїть на них ярлики, і тепер «досить було прочитати надпис, щоб визначити, з чим маєш справу». Але люди зрозуміли, що може настати такий день, коли вони, впізнавши предмет за написом, не зможуть пригадати його призначення. Довелось писати докладніші інструкції. Наприклад, з'явилась об'ява, яку почепили корові на шию: «Це корова, її треба доїти щоранку, щоб одержати молоко, а молоко треба кип'ятити, щоб змішати з кавою і отримати каву з молоком». Ось так за допомогою слова на коротку мить людям вдавалося утримати дійсність, яка через проблеми з пам'яттю вислизала від них, але вона мала неминуче й остаточно зникнути, як тільки забудеться значення букв.

Мабуть, кожен з нас час від часу запитував себе: «А хто я є насправді, на що здатний, чи зможу досягти чогось?» Природа надала усім нам величезний запас можливостей, діапазон у яких ми, на жаль, повною мірою не знаємо і тому не завжди користуємося ними.

Декілька років тому відомий математик і кібернетик фон Нейман зробив сенсаційне повідомлення. За його розрахунками, людина може запам'ятати інформацію, що міститься у міль­йонах томів найбільших бібліотек світу. От які у нас резерви пам'яті! А чи багато ми запам'ятовуємо в повсякденному житті? І що ми робимо для того, щоб запам'ятовувати більше? Адже чим більше ми тренуємо пам'ять, тим вона краща!

Письменник Іраклій Андронніков згадує в одному зі своїх усних оповідань про чудову людину Соллертинського, який мав надзвичайну пам'ять. Якщо перед ним відкривали книгу, якої він ніколи не бачив, — він, миттєво глянувши на сторінки, швидко перегорнувши їх, повертав книгу, кажучи: «Перевір». І яку б сторінку йому не називали, промовляв усю напам'ять! І застосовував Соллертинський свою пам'ять чудово — мистецтвознавець, історик, він вільно володів двома десятками мов.

Втім цілком можливо досягти висот науки, культури і мистецтва, маючи звичайну пам'ять. Слід тільки змусити її служити якомога краще.

Як це зробити? Насамперед треба поставити перед собою мету.

У романі В. Кожевникова «Щит і меч» розвідник Бєлов (Вайс), лише один раз прочитавши секретний документ з великою кількістю цифр, потім повністю відтворює його. Бєлов знає: від його пам'яті залежить життя тисяч в'язнів концтаборів...

Ще один «рецепт» запам'ятовування. Заучувати, не розуміючи, немає сенсу. Так само невигідно вчити «на завтра», «до іспиту». Той, хто запам'ятовує «навічно», завжди виграє...

Отже, мета поставлена, матеріал, який необхідно заучувати, зрозумілий. Тепер його слід розбити на маленькі порції. А потім з кожної порції виділити головне — опору. Зібрані разом опори являють собою розгорнутий план.

Спробуйте застосувати такий метод запам'ятовування при підготовці уроків — і на вас чекають успіхи!

Розвивайте увагу

Наша увага формується і розвивається в процесі навчання, праці, спортивних ігор, іншими словами, у різноманітних видах діяльності. Проте якість уваги визначається не лише здатністю зосередитись на якомусь предметі. Не менш важливо вміти розподіляти її на кілька об'єктів одночасно і швидко переключати з одного на другий. Наприклад, про деяких футболістів і хокеїстів коментатори кажуть, що вони добре бачать поле. Ці спортсмени розподіляють свою увагу і на м'яч (шайбу), і на своїх партнерів, і на суперників.

Увага людини має такі властивості, як стійкість, розподіл, здатність перенесення та об'єм.

Хочете перевірити, яка у вас увага? Давайте проведемо кілька простих експериментів.

Треба написати числа від 1 до 20 і одночасно голосно рахувати в зворотному порядку — від 20 до 1. Якщо почнете одразу збиватися, то у вас слабкий розподіл уваги. (У класі це можна зробити так: учні, які сидять за партою зліва, записують у зошиті числа від 1 до 20 і одночасно тихо рахують в зворотному порядку, а їхні сусіди за партою слідкують, де буде допущено помилку. Потім вони обмінюються ролями.)

А тепер запишіть, на яких фігурах були написані ці числа. (Вчитель ще раз показує малюнок.) Тепер порівняйте свої записи з малюнком. Якщо ви запам'ятали 5 об'єктів, то у вас середній об'єм уваги. Якщо більше — хороший, а якщо менше, то... замисліться над цим. Експерименти на дослідження різних властивостей уваги дають її кількісну характеристику. Для того щоб визначити її якісну характеристику, наприклад, як вона виявляється в зви­чайних умовах, або, скажімо, на уроках, пропонуємо вам скорис­татися самоспостереженням. У цьому допоможе анкета:

1. Чи легко тобі вдається мобілізувати свою увагу на початку уроку?

2. Чи часто ти відволікаєшся від роботи?

3. Чи можеш довго працювати не відволікаючись?

4. Які причини зменшення уваги?

5. Чи можеш ти швидко переходити до нового виду роботи?

6. Чи подобається тобі такий перехід?

7. Ти втомлюєшся від різноманітної роботи чи вона підвищує твою працездатність?

8. Коли у тебе стійкіша увага (вранці, в середині дня чи наприкінці його)?

9. За яких обставин ти можеш краще зберігати стійку увагу? У яких умовах ти звик працювати?

Успіхів на шляху самопізнання!

 

Перевірте свою пам'ять

Засвоєні знання були б марними, якби ми не могли використовувати їх на практиці, в житті. Здатність нашого мозку відтворювати раніше набуті знання чи досвід з метою застосування у якійсь справі також є характерною особливістю пам'яті.

У психологічній науці розрізняють чотири типи пам'яті: образна, моторна (рухова), словесно-логічна й емоційна . Образна — це запам'ятовування образів предметів і явищ за допомогою органів чуття (зору, слуху, дотику). Моторна пов'язана із запам'ятовуванням і відтворенням рухів, практичних умінь і навичок. Словесно-логічна пам'ять зберігає наші поняття і думки в словах, якими позначаються різні предмети і явища. Логічному запам'ятовуванню матеріалу передує осмислення, усвідомлення його змісту, встановлення зв'язків між його об'єктами (частинами). Цей вид пам'яті грає вирішальну роль у засвоєнні знань у школі. На відміну від логічної пам'яті, матеріал можна запам'ятати і механічно, не вникаючи у його сутність, просто вивчити набір слів тексту чи порядок якихось об'єктів. Але завчений у такий спосіб матеріал недовго зберігається у пам­'яті. І нарешті, емоційна пам'ять фіксує, відбиває почуття і переживання, пов'язані з різними подіями і життєвими обставинами (радість від добре виконаної роботи, жаль від втрати тощо).

Хоч усі ці типи властиві кожній людині, але переважає у різних людей або один, або другий.

Спробуємо за допомогою нескладних експериментів виявити, яка па­м'ять найбільш розвинена у вас.

1. Виявлення співвідношення образного і моторного типів пам'яті.

Вчитель читає рядок із 10 слів (інтервал між словами — чо­тири-п'ять секунд): дирижабль, лампа, яблуко, олівець, гроза, качка, обруч, млин, папуга, листок. Після 10-секундної перерви учні записують слова, які запам'я­тали, і відпочивають протягом10 хвилин. Потім учитель дає кожному учню картку зі словами, які він повинен прочитати і записати по па­м'яті: літак, чайник, метелик, ніж, по­ліно, свічка, тачка, журнал, малина, стовп. Після 10-се­кундної перерви учні записують слова, що запам'ятали.

Знову відпочинок протягом 10 хвилин, і учитель читає вголос іще один рядок слів, а учні подумки повторюють кожне слово, після чого записують ті, що запам'ятали: пароплав, собака, парта, чоботи, сковорода, калач, чай, гриб, жарт, сіно.

Через 10 хвилин учитель роздає учням картки зі словами і читає їх уголос, учні повторюють кожне слово пошепки, потім записують їх на листку: вовк, діжка, ковзани, самовар, пилка, весло, загадка, прогулянка, книга, трактор.

Після цього вчитель читає всі чотири рядки слів, а учні підраховують кількість утриманих у пам'яті з кожного рядка. Перший ряд слів було розраховано на образну пам'ять, а саме на слуховий її тип, другий — на зоровий тип образної пам'яті, третій — на моторну пам'ять, четвертий — на комбінацію образної і моторної пам'яті. Таким чином, ви визначаєте, який тип пам'яті у вас найрозвиненіший. При запам'ятовуванні спирайтеся саме на нього.

2. Дослідження механічної і логічної пам'яті методом запам'ятовування двох рядків слів.

Учитель читає 10 пар слів з інтервалом 4—5 секунд. Після 10-секундної перерви вчитель читає лише слова з лівого рядка, а школярі в цей час записують слова правої половини рядка:

баян — грати

лампа — світло

олівець — папір

літак — крило

соловейко — співати

газета — новини

музика — настрій

земля — врожай

школа — знання

Після цього проводиться перевірка: вчитель знову читає пари слів, а учні позначають знаком «+» правильно записані слова і знаком «—» не правильно записані або взагалі пропущені, підраховують суму з кількості слів, які запам'яталися. Чим ближче вона до 10, тим більший об'єм смислової пам'яті.

Аналогічну роботу проводять і з іншими парами слів:

стілець — склянка

скрипка — вогнище

цвях — відро

дах — чайник

вогонь — ґанок

лінійка — туфлі

сокира — килим

поїзд — лава

книжка — м'яч

графин — годинник

Таким чином учні можуть визначити об'єм своєї механічної пам'яті і зробити висновок про те, який вид пам'яті у них переважає.

Сьогодні ви ще більше дізналися про себе, про можливості вашої пам'яті... Ми продовжуємо подорож по шляху самопізнання і самовдосконалення!

Як покращити пам'ять

Ось що ще слід мати на увазі при заучуванні. У деяких людей найпродуктивніший час для цього — вечір, у інших — ранок. Найнижчий ефект дає запам'ятовування вдень, поміж справами. Доцільніше за все запам'ятовувати надвечір і повторювати наступного ранку.

Заучувати матеріал необхідно спочатку якомога повільніше, щоб полегшити його усвідомлення, а потім швидше.

Згадаємо про те, як змусити па­м'ять служити нам якнайкраще (про це йшлося у нашій першій бесіді про па­м'ять).

Можна вказати і на такі можливості поліпшення пам'яті, як правильний режим дня і роботи. Знайте: все, що покращує здоров'я і самопочуття, підвищує і продуктивність пам'яті.

Допоможуть вам і такі вправи.

«Прожектор»

Якщо у вас бувають моменти, коли нічого не хочеться робити, ні про що не хочеться думати, використайте цей час для вправи «прожектор уваги».

«Уявне фото»

Повторіть це ще раз... Звичайно, спочатку образ предмета не буде таким яскравим, як насправді — він буде схожий на розмитий силует, але поступово ви побачите його чітке зображення.

Навчившись подумки створювати образи простих предметів, з часом ви дійдете до більш складних картин. Ваша зорова пам'ять стане значно потужнішою, і ви зможете швидко і надовго запам'ятовувати будь-який матеріал.

Отже, щоб покращити пам'ять , потрібно:

1. Дотримуватися режиму дня.

2. Виконувати вправи «Прожектор» і «Уявне фото».

3. Запам'ятовувати матеріал надвечір і повторювати наступного ранку.

4. Дотримуватися такої послідовності при запам'ятовуванні:

а) поставити перед собою мету;

б) зрозуміти той матеріал, який треба запам'ятати;

в) розбити матеріал на невеликі частини;

г) з кожної частини виділити головне — опору;

д) спочатку необхідно запам'ятовувати якомога повільніше, а потім швидше;

е) свідомо і цілеспрямовано повторити вивчене через годину-другу, через добу.

Таким чином тренуючи свою па­м'ять, ви досягнете значних успіхів не лише у навчанні, а й у тій сфері діяльності, яка вас цікавить!

Мистецтво бути собою

Перша умова будь-якого самовдосконалення — прийняти себе таким, яким є насправді, полюбити себе з усіма своїми достоїнствами і недоліками, врешті-решт, бути самим собою. Лише за такого ставлення до себе має сенс ця робота — інакше для чого вдосконалювати те, що не любиш? Любити себе означає: бути вимогливим до себе.

Роботу з самовдосконалення слід починати з аналізу свого власного «я», що ми і намагалися робити під час кожної нашої зустрічі. Сподіваємось, що ви вже добре знаєте, чого ви хочете позбавитися і чого набути.

Для цього слід чітко поставити собі внутрішнє завдання. Наприклад.

1. Млявість, лінь, інерція, важке включення в роботу і переключення з одного виду діяльності на інший; пошуки приводу для того, щоб відкласти справу.

2. Невпевненість у спілкуванні, побоювання можливих глузувань, засуджень, а звідси — недостатня рішучість, надмірна різкість.

3. Постійне внутрішнє переживання за все погане, тривожність.

Це, хоча і не охоплює всього, але, мабуть, є найголовнішим у цей момент.

«Я — проспект» — це:

1. Бадьорість, легкість, чіткість у роботі, швидке переключення з однієї справи на іншу.

2. Невимушеність, впевненість, доброзичливість у спілкуванні.

3. Наодинці з собою: оптимізм, зібраність.

Чітке визначення своїх «внут­рішніх ворогів» і складання «я — проспекту» — вже велике досягнення. У тих, хто не хоче жити звичайним тваринно-рослинним життям, ця операція має час від часу повторюватися.

Отже, завдання зрозуміле — позбутися «внутрішніх ворогів» і втілити «я — проспект», тепер треба визначити методи виконання цих завдань...

Ми з вами говорили про виховання характеру, загартування волі, про розвиток пам'яті і навіть про перевтілення! Це має вам допомогти! А ще допоможуть книги, які ми вам пропонуємо.

Успіхів вам на важкому шляху самопізнання й самовдосконалення!

Рекомендована література

Величие здравого смысла. Человек эпохи просвещения: Кн. для учителя / Сост. С.Я.Карп. — М., 1992.

О достоинствах и пороках человека: Сборник афоризмов. — М., 1992.

Познай себя: 30 популярних тестов / Сост. М.М.Белый. — М., 1992.