«Традиція та новації в сучасному українському театральному та кіномистецтві»



Pdf көрінісі
Дата18.04.2022
өлшемі353,78 Kb.
#139753
Байланысты:
есе



Есе на тему: «Традиція та новації в сучасному українському театральному 
та кіномистецтві» 
Мистецтво пробуджує таємницю,
без якої світ не захоче існувати. 
(Рене Магрітт) 
Мистецтво — це одна з найважливіших сходинок в еволюції людини. Воно 
допомагає людині дивитися на світ з різних точок зору. Мистецтво робить світ 
людей більш прекрасним, живим і яскравим. 
Та все ж таки, чому ми надаємо такого великого значення мистецтву? 
Образне відтворення реальності творить нашу особистість, збагачує внутрішній 
світ. Культурний та духовний розвиток має великий вплив на наше життя. 
Дійсно, у більшості випадків людей оцінюють не за зовнішнім виглядом, а за 
тим, що у неї всередині. Людина з дуже непривабливою зовнішністю може 
виявитися прекрасною, варто лише познайомитися ближче. Всебічно розвинені, 
багаті духовно люди завжди викликали інтерес у оточуючих, з ними цікаво та 
приємно спілкуватися. Усі ми повинні розвиватися, самовдосконалюватися, а 
мистецтво допомагає нам у цій нелегкій справі. Воно допомагає краще пізнати 
навколишній світ та самих себе.
Ще декілька років тому, людина не могла уявити своє життя без 
прочитаного роману, без нового кінофільму, без прем'єри в театрі, без модного 
шлягеру й улюбленої музичної групи, без художніх виставок. Та, на даний 
момент, все це замінила мережа Інтернет. Сучасним людям зручніше стало 
прочитати книгу, подивитися фільм чи виставу на комп’ютері, сидячи дома на 
диванчику. Але я вважаю, і зі мною погодяться тисячі людей, що ніщо не може 
замінити живу, емоційну гру акторів, бурхливого обговорення глядачами 
вистави, фільму у кулуарах театру, тому що у мистецтві людина знаходила
знаходить і буде знаходити нові знання і відповіді на життєво важливі питання, 
і заспокоєння від повсякденної суєти, і насолоду. Справжній витвір мистецтва 
завжди співзвучний думкам читачів, глядачів, слухачів. 


Кожна високоморальна держава цінує та всіляко примножує свої культурні 
надбання. Те, що Україна може пишатися своїм культурним спадком, здається 
очевидним фактом. 
У 1990-ті роки відбулося зародження українського телесеріалу. Один із 
перших серіалів - «Пастка» за участі Богдана Ступки, Ольги Сумської, Анатолія 
Хостікоєва. Найпопулярніші серіали в Україні: «Роксолана», «Острів кохання». 
У 2003 ріці український мультфільм «Йшов трамвай дев'ятий номер» 
здобув нагороду «Срібний ведмідь» Берлінського кінофестивалю.
2005 рік став роком здобуття першої для незалежної України «Золотої 
пальмової гілки» на Каннському міжнародному кінофестивалі. Її отримав Ігор 
Стрембіцький за короткометражний фільм «Подорожні». 
2006 року відбулася прем’єра першого українського трилера «Штольня». 
На жаль, мені часто доводилося чути, що український театр і українська 
кінематографія опинилися у вкрай критичному стані. На заваді стає не брак 
талановитих акторів чи режисерів, а фінанси та ставлення до українського кіно 
як до другосортного в порівнянні з голівудськими екшенами. 
Однак вже сьогодні ми можемо спостерігати інше: фільми на великих 
екранах з’являються частіше, і найголовніше - глядачу подобаються ці фільми. 
Революційні події в Україні впродовж 2013-2014 років спричинили 
необхідність термінових хірургічних дій щодо порятунку держави і суспільства 
в цілому. Уже наприкінці 2013-го було створено студію «Вавілон-13» під 
керівництвом Володимира Тихого, до якої увійшли представники наймолодшої 
генерації українських кінематографістів. 
У підсумку маємо цикл неігрових стрічок, які, окрім всього, 
задокументували важливу сторінку новітньої української історії. Основні з них: 
«Євромайдан. Чорновий монтаж» Володимира Тихого, «Майдан» Сергія 
Лозниці, «Зима у вогні» «Небесна сотня» Юлії Гонтарук та Романа Любого. 
Одним із найпомітніших, у 2014 році, став фільм «Брати. Остання сповідь» 
Вікторії Трофименко. Дуже важливими, але кардинально різноплановими були 


претенденти, висунуті на премію «Оскар» в 2016 році, фільми Мирислава 
Слабошпицького та Олеся Саніна – «Плем`я» та «Поводир». 
Найуспішнішими фільмами у вітчизняному прокаті 2015-2016 років були 
«Незламна» Сергія Мокрицького та комедійна стрічка «8 кращих побачень» 
Вейсберга. Складнощі нинішнього українського соціуму лежать в основі фільму 
«Гніздо горлиці» Тараса Ткаченка. 
У 2017 році вийшов в прокат історико-драматичний фільм Ахтема 
Сеїтаблаєва «Чужа молитва», історична стрічка Зази Буадзе «Червоний», 
спортивно-драматичний 
фільм 
«Правила 
бою» 
Олексія 
Шапарєва, 
пригодницький фільм-фентезі «Сторожова застава» Юрія Ковальова. А в грудні 
2017 відбулася прем’єра кінокартини «Кіборги» режисера Ахтема Сеїтаблаєва 
про оборону Донецького аеропорту під час війни на Донбасі. 
Від Революції Гідності, часу пройшло небагато, але за такий короткий 
строк українські митці почали активніше працювати. По-перше, це пов’язано з 
появою нових (живих) тем, які будуть цікавими та актуальними ще не один рік. 
По-друге, заборона на демонстрацію та поширення у кінотеатрах, на телебаченні 
російського контенту та медіа-продукту викликала потребу знімати вітчизняні 
фільми, та телевізійні програми. 
Збільшення фінансування посприяло зростанню кількості та якості 
вітчизняного кіно. Українські фільми частіше виходять у національний прокат та 
здобувають перемоги на різних міжнародних фестивалях. Наше кіно впевнено 
виходить на міжнародну арену, збільшується кількість комерційних проектів. 
Значно активізувалася також і галузь кінознавства і кінокритики. Отже, можна 
сміливо заявити, що українське кіно стає тенденцією, а не виключенням. 
До прикладів вдалих фільмів минулого року можна віднести «Dzidzio 
Контрабас», «Інфоголіка», «Скажене весілля», «Я, ти, він, вона». 
Що стосується театру, суперечки про те, що театр помре як вид мистецтва, 
виникали в історії не раз. Театр не раз поступався смакам публіки і, почавшись 
як серйозне художнє мистецтво, скочувався на втоптану доріжку примітивних 
розваг. 


Та все ж театр вижив. І він як і раніше приваблює публіку. 
За роки незалежності в Україні з’явилося багато нових театрів, зростає 
інтерес до народного та вуличного театру. Українське драматичне мистецтво 
дедалі активніше вливається в європейський культурний простір. В Україні діє 
низка театрів у різних містах. Це – театр драми, комедії, опери і балету, лялькові 
театри та інші. 
Класичним представником театру української драми є Національний 
Академічний театр ім. І. Франка. У репертуарі театру – понад півсотні п’єс. Це 
вистави Дж. Россіні, Г. Доніцетті, Ш. Гуно, Д. Чимароза, А. Хачатуряна, М. 
Скорульського.
Сьогоднішній репертуар позначений жанровою різноманітністю. 
На сцені йдуть як психологічні твори, так і п’єси комедійного плану, ряд 
музичних вистав. Посилюється увага до сучасної драматургії. 
Нині в Україні щорічно відбувається низка міжнародних театральних 
фестивалів, що засвідчили свій авторитет у Європі: «Київ травневий» у Києві, 
«Золотий Лев», «Драбина» та «Драма.UA» у Львові, «Тернопільські театральні 
вечори. Дебют» у Тернополі, «Херсонеські ігри» у Севастополі, «Мельпомена 
Таврії» у Херсоні, «Різдвяна містерія» в Луцьку, «Інтерлялька» в Ужгороді. 
У 2010 р. створено всеукраїнську театральну портал-мережу 
«atheatre.com.ua» – український театральний простір», яка налічувала понад 112 
театрів і 81 драматурга станом на лютий 2012 р. Портал містить інформацію про 
театральні фестивалі, репертуар театрів, відомості про вистави й історичні 
довідки.
Отже, український сучасний театр і кіномистецтво являють собою синтез 
традиції та новаторства, є яскравим прикладом таланту українського народу на 
ниві театрального мистецтва, кіномистецтва. Актори українського театру та кіно 
гідно представляють нашу державу на різних як вітчизняних, так і зарубіжних 
конкурсах. 
Молоді ж митці все частіше презентують себе як новатори, які знищують 
рамки та ламають стереотипи, розвиваючи таким чином нове, креативне 
мистецтво.


Все ж
вітчизняне кіно та театр мусять скласти нелегкий іспит, вступаючи 
у змагання з кращими кінематографіями світу. Я сподіваюсь, що саме це нове 
конкурентне середовище додасть творчої енергії митцям і ми станемо свідками 
нового злету українського театрального та кіномистецтва.


Достарыңызбен бөлісу:




©www.engime.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет