Українські народні казки

40
Українськi народнi казки
Прийшов молодий Мiсяць додому, питає мати його, вiн i каже:
— Я ще там не був, але, здається, вони в тiм краю, де сонце гуляє!
На другий день Мiсяцева мати, нагодувавши дiвчинку, звелiла синовi
випровадити ¨ı¨ı до Сонця. Прийшла дiвчина до Сонечка в хату; там теж
була дуже старенька Сонечкова ненька.
— Куди ти йдеш, дитино моя? — питає вона дiвчину.
— Я йду братiв сво¨ıх по свiтi шукати, яких моя мати прокляла, а вони
поробилися гайворонами та й полетiли! — вiдповiла на це дiвчина.
— Не чула я про це нiчого, хiба, може, Сонце знає,— каже Сонцева
мати.
Прийшло Сонце додому, мати й спитала у нього про братiв-гайворонiв.
— Нi, не знаю! — вiдповiло Сонечко.— Певно, менi ще нiколи не
доводилося грiти в тому краю.
Нагодувала дiвчину Сонечкова ненька та й загадала синовi вiдвести ¨ı¨ı
до Вiтрово¨ı неньки. Прийшли вони до Вiтрово¨ı неньки, вона теж нагоду-
вала дiвчину, а потiм i спитала, куди вона йде.
— Iду сво¨ıх братiв шукати,— вiдповiла дiвчина.
Вiтрова мати теж не чула про це i, як прийшов ¨ı¨ı син додому, спитала
його, чи не знає вiн, в якому краю живуть сiм братiв, що стали з людей
гайворонами.
— Знаю,— каже Вiтер,— бо як змочив мене дощ, то я роззувся й
повiсив сушити онучi бiля комина у тих братiв, а сам оце прийшов додому
спочивати.
Каже йому Вiтрова мати:
— Тут є одна дiвчина, що зве тих гайворонiв сво¨ıми братами. Треба,
щоб ти завтра вранцi вiдвiв ¨ı¨ı до них,— каже вона синовi.
Вранцi, як дiвчина встала, Вiтрова мати нагодувала ¨ı¨ı, а потiм Вiтер
взяв ¨ı¨ı на плечi та й принiс до тiє¨ı хати, де жили брати. Але ¨ıх на той
час не було дома: певно, пiшли десь у лiс з рушницями. Вiтер лишив тут
дiвчину, а сам забрав онучi та й пiшов собi гуляти по свiту.
Опiвднi повернулися брати додому. Наймолодший з них, що варив
сьогоднi обiд, вийняв iз печi страву та побачив, що вона порушена.
— Еге, брати мо¨ı, здається, хтось наш обiд куштував,— каже вiн.
— Хто ж то мiг куштувати? — кажуть йому брати.— Ми вже скiльки
рокiв тут пробуваємо, але, крiм нас, здається, нiкого тут не бачили!
Пообiдали вони та й знову пiшли. Зостався дома другий брат вечерю
варити, бо у них уже було так заведено, щоб з пiвдня готувати собi страву
на вечiр. Зваривши вечерю, подався й вiн за братами в лiс. Як вiн вийшов
з хати, то дiвчина, що була сховалась пiд лiжко наймолодшого брата,
вилiзла звiдтiль, з’¨ıла тiє¨ı страви та й знову заховалась, але вже пiд лiжко
другого, старшого брата.
kazka.in.ua

Про сiмох братiв-гайворонiв i їх сестру
41
Як зiбрались брати на вечерю, той, другий брат, що варив вечерю,
каже, що страва порушена.
— Певно, знову хтось куштував! — каже вiн братам.
— Брехня! То тобi так здається! — каже третiй брат. Повечеряли брати
та й полягали спочивати. I снилося одному, що начебто до них сестра
прийшла в гостину. Як повставали брати вранцi, то почали розповiдати,
кому й що снилося вночi, той i розповiв ¨ıм свiй сон.
Зготувавши собi снiдання й обiд та поснiдавши, подалися вони на ро-
боту. Дiвчина вилiзла iз своє¨ı схованки, з’¨ıла трохи страви з ¨ıх обiду, а
потiм знову сховалася, але вже пiд лiжко третього брата. Опiвднi посхо-
дилися брати на обiд.
— Знову, брати мо¨ı, страви менше стало! Здається, що хтось таки
куштує ¨ı¨ı потроху,— каже ¨ıм уже третiй брат, що варив обiд сьогоднi.
— Та хто там має ¨ı¨ı куштувати, коли ми живемо тут уже скiльки рокiв,
але за цей час нiколи не бачили в цих краях ще нi одно¨ı живо¨ı людини?
— загули в один голос всi брати.
Пообiдали вони та й подалися знову в лiс. Четвертий брат лишився
вдома варити вечерю, а зваривши, пiшов собi за братами.
Зiбралися вони на вечерю додому, але бачать, що знову страви менше,
нiж зварено. Посiдали вечеряти та й балакають помiж собою.
— Це диво! Вже кiлька разiв хтось подiляє з нами i снiдання, i обiд, i
вечерю. Тут щось таке та є! Давайте-но пошукаємо!
Почали дивитися скрiзь по хатi, а потiм i пiд лiжка заглядати. Аж пiд
лiжком третього брата найшли дiвчину.
— Встань, дiвчино! Чого ти тут шукаєш? — питають вони у не¨ı.
— Я шукаю братiв сво¨ıх, яких мати прокляла, щоб вони стали гайво-
ронами, а воно так i сталося. Це менi батько казав, але його тодi не було
вдома, вiн по¨ıхав у лiс по дрова,— почала вона розповiдати братам.
— Та як тво¨ı брати гайворонами поставали, то нащо ж ти батька
покинула? — кажуть вони дiвчинi.
— Бо мене дiти гайвороненям дражнили, як я, бувало, ганяла волiв на
пасовисько!
Тодi упевнились брати, що дiвчина правду ¨ıм каже i що вона справдi-
таки сестрою ¨ıм доводиться.
— Зоставайся тут жити з нами,— кажуть вони ¨ıй,— варитимеш нам
¨ıсти, а ми всi гуртом будемо на полювання ходити.
Лишилася вона. Брати дуже ласкаво поводилися з нею, шанували ¨ı¨ı та
одягали у розкiшну одiж, яка личить молодiй, гарнiй дiвчинi. Жила вона
так рокiв зо три. Аж по трьох роках сталося в тiм лiсi нещастя. Раз убили
брати дику козу, а то не коза була — то була дочка баби-яги. От баба-яга
i поклялася вiдомстити ¨ıм. Одного разу, коли дiвчина була сама вдома,

жүктеу/скачать 0,94 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: