Використання інтерактивних технологій навчання на уроках української мови та літератури

відділу освіти і науки

Нікопольської міської ради

____________________________________

Рекомендовано на розгляд

методичної ради:

методист методичного кабінету

______________ Болгаріна Л.О.

2. Рік народження: 1963

3. Освіта: вища

4. Спеціальність за дипломом: вчитель української мови та літератури

5. Стаж безпосередньої педагогічної роботи: 24 років

6. Місце роботи: Комунальний заклад ,,Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 8"

7. Посада: вчитель української мови та літератури

8. Категорія: спеціаліст вищої категорії, старший вчитель, вчитель-методист

9. Форма та результати підвищення кваліфікації протягом 5-ти років за посвідченням: курсова перепідготовка 2007р.

Рецензія

до досвіду роботи

вчителя української мови та літератури

Комунальний заклад ,,Нікопольська середня

загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 8"

м. Нікополя

Тамара Іванівна - це вчитель, який володіє сучасними педагогічними методами, втілює в свою роботу інноваційні форми роботи, наполегливо працює над самовдосконаленням своєї роботи вчителя.

Протягом останніх років учитель опановує складну педагогічну проблему: використання різнорівневого підходу на уроках української мови та літератури.

Вчитель вважає, що гуманізація освіти неможлива без врахування індивідуальних особливостей учня. Розумне поєднання справедливої вимогливості з урахуванням потреб вподобань учня забезпечує свідоме засвоєння учнями навчального матеріалу.

На уроках Тамари Іванівни немає бездіяльних учнів, бо кожен отримує завдання «по силі». Це значить, що на кожному уроці використовуються завдання, тести і питання різної складності: від простих репродуктивних до завдань підвищеної складності.

Використовуючи диференційний підхід, вчитель вміло поєднує теоретичний аспект тем з української мови та літератури з практичною спрямованістю вивченого матеріалу.

- творчий підхід до навчального процесу;

- систематичність та послідовність вивчення теми;

- вивчення науково-педагогічного досвіду вчителів-новаторів;

- власні методичні розробки уроків, виховних заходів;

- творчий пошук;

- виготовлення наочних посібників, дидактичного матеріалу;

• 
  робота над естетичним та методичним оформленням кабінету.
  

.

ВСТУП

Праця вчителя вимагає високого професійного рівня – знання фактичного матеріалу, дитячої психології, сучасної дидактики й методики і дає змогу постійно вдосконалювати в учнів потяг до знань, пробуджувати пізнавальні інтереси.

Для реалізації цих непростих завдань потрібно постійно дбати про піднесення свого авторитету як професіонала і як людини. Учитель має бути носієм і взірцем української духовності, в якій органічно поєднується інтелект з витонченою і щедрою душевністю. Інтерактивні технологи на уроках української мови і літератури є важливим складником особистісно-зорієнтованого розвивального навчання.

Найхарактернішою ознакою такого способу пізнання (інтерактивних технологій) є те, що активними співтворцями навчально-вихов­ного процесу стають самі учні. Вони є суб'єк­том пізнання. Кожен школяр долучається до співпраці в колективній, груповій діяльності. Учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчально-виховного процесу. Вони спільно визначають мету ді­яльності, об'єкт, суб'єкт, засоби діяльності, результати навчання. Під час такого спільного пошуку здійснюється обмін думками, знан­нями, способами діяльності, внаслідок чого відбувається рефлексія, оцінювання здобутих результатів. Учні усвідомлюють, чого вони досягли на певній сходинці пізнання, що вони знають, уміють, як виражають своє емоційне ставлення до об'єкта навчання, як володіють оцінними судженнями, як збагатився їхній особистісний досвід творчої діяльності.

Активність учня як співтворця навчально-виховного процесу забезпечується (це обґрунтував видатний дидакт А.Хуторськой) на всіх його етапах.

• 
  На першому етапі учень, використову­ючи способи пізнання, вивчає певний об'єкт дійс­ності, знаходить і створює знання про нього, кон­струює суб'єктивні образи об'єктів, власне знання, одержує особистісний освітній продукт.
  
• 
  На другому етапі створюється мож­ливість кожному учневі зіставити власний освіт­ній продукт з освітніми продуктами своїх одно­класників та історико-культурними продуктами людства в певній галузі. З цією метою вчитель пропонує дітям на уроці різні форми й методи інтерактивного навчання (уявна екскурсія, огляд-конкурс творчих робіт, хвилинка ерудита, уявне засідання гуртка тощо).
  
• 
  Третій етап є узагальнювальним: він дає змогу кожному учневі на основі даних зіставлень, проведених на попередньому етапі, створити сукупний освітній продукт виучуваного.
  

Створюючи навчальні групи учнів із пев­ною дидактичною метою, виходимо із зако­нів групового розвитку людей, закономір­ностей спілкування і взаємовпливу в малих групах, установлених соціальними психоло­гами. Прагнемо, аби малі навчальні групи були діяльними, аби індивідуальні дії кож­ного учасника інтегрувалися в єдину діяль­ність групового суб'єкта навчання. З цією ме­тою під час інтерактивного навчання врахо­вуємо сукупність таких необхідних чинників:

• психологічну сумісність: усі представники групи бажають працювати у її складі;

• навчальні можливості, інтереси, нахили дітей. За будь-якого способу поділу на групи не менш як половина її учасників здатні працю­вати на достатньому рівні. А інтереси, творчі можливості дітей враховуються з огляду на дидактичну мету уроку;

• систематичність у застосуванні інтерактивних технологій;

• оптимальне поєднання парно-групової, колек­тивної та індивідуальної діяльності;

• зорієнтованість інтерактивних технологій на структуру навчально-виховного процесу.

Сутність інтерактивного навчання по­лягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії усіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи. Організація інтерактивного навчан­ня передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.