Українські народні казки

24
Українськi народнi казки
Пiшли. Далеко вже одiйшли од краю, а лiс густий-густий, такий, що
й не проглянеш; коли це дивляться — лощинка, а там пасiка й землянка.
Увiйшли вони в землянку.
— Добрий день!
А дiд встає з печi та:
— Здоровi, люди добрi!
Ото розпиталися там, що за люди i чого сюди забилися. Отак i так,
розказують. I просить батько того дiда, щоб прийняв його дочку.
— Та й зоставайся,— каже,— дочко, будемо тут удвох жити. Лiтом я
буду в пасiцi сидiть, а ти тут займеш собi огородець та будеш куйовдиться
й на зиму дбати всячину; а зимою хоч бджоли й забирають додому, а я
все-таки тут живу,— то й буде нам с тобою охiтнiше, аби твоя охота.
Батько ще трохи поговорив з дiдом та й каже дочцi:
— Роздивись же там, дочко, що тобi мати дала, та заходись — навари
вечеряти, а я пiду дровець урубаю.
Кинулась вона до тих вузликiв, гляне: в одному — попiл, а в другому
— печина. Вона так i заголосила.
— Не плач, дочко,— каже дiд,— пiди в комору: у мене всячина є;
набери борошна пшеничного й сала вiзьми, та й навариш галушок.
Пiшла вона, набрала борошна, замiсила, затопила в печi й почала ва-
рити вечерю.
Дiд пiшов на нiч додому в село: йому там треба було взяти вуликiв
i деяких харчiв,— а батько ¨ı¨ı сказав, що переночує цю нiч тут, а завтра
раненько пiде додому. Вiн сказав це тiльки на те, щоб дочка не плака-
ла. Вийшов iз землянки, взяв колодочку, прив’язав до вугла, а сам потяг
додому.
То оце тiльки вiтер повiє, то колодочка стук-стук, а дочка в хатi:
— То мiй батечко дровця рубає.
Уп’ять вiтер повiє, а колодочка стук-стук, то вона:
— То мiй батенько дровця рубає.
Уже й вечеря постигла, а батько не йде в хату. Ждала вона, ждала,
далi дума: «Пiду подивлюсь, де вiн».
Вийшла, обiйшла кругом хати — нема батька. А надворi — поночi, хоч
око виколи... Вернулась у хату — не хочеться самiй вечеряти. Походила-
походила по хатi: «Пiду,— думає,— буду кликати: може, хто озветься».
Вийшла, стала на порозi та й гукає:
— Ой хто в лiсi, хто за лiсом, iдiть до мене вечеряти!
Не чути нiкого. Вона й удруге:
— Ой хто в лiсi, хто за лiсом, iдiть до мене вечеряти!
Не чути нiкого. Вона й утретє.
kazka.in.ua

Кобиляча голова
25
Аж обiзвалась Кобиляча голова. Стукотить, гримотить, до дiдово¨ı дочки
вечеряти йде.
— Дiвко, дiвко, одчини!
Вона одчинила.
— Дiвко, дiвко, через порiг пересади!
Вона пересадила.
— Дiвко, дiвко, зсади мене на пiч!
Вона зсадила.
— Дiвко, дiвко, дай менi вечеряти!
Вона подала ¨ıй вечеряти.
— Дiвко, дiвко, влiзь менi в праве вухо, а в лiве вилiзь!
Як заглянула ж вона в праве вухо, а там усякого добра i видимо, й
невидимо! Чого там тiльки й не було!.. I убрання всякi, конi, карети,
кучери. А золота та срiбла! А грошей!..
— Бери ж, що тобi треба i скiльки хоч,— каже Кобиляча голова,— це
тобi за те, що мене слухала.
Вона набрала собi всякого добра i вилiзла в лiве вухо. А голова так i
загула, де й дiлась, мов крiзь землю провалилась...
Вранцi вернувся дiд. Увiйшов у свою землянку — так куди! Й не
пiзнати нi землянки, нi дiдово¨ı дочки: в землянцi, як у свiтлицi, прибрано
та чисто, а дiдова дочка сидить, як панянка пишна, убрана в шовкове
плаття та в золото, а коло не¨ı лаке¨ı та служебки ходять, i тiльки вона
очима проведе — уже й знають, чого ¨ıй треба. Як увiйшов дiд, вона зараз
розказала йому все, що було, дала йому грошей:
— Оце,— каже,— дiдусю, за те, що ти прийняв мене, нещасну сироту.
Потiм звелiла запрягти карету i по¨ıхала до свого батька.Ї¨ı там не впi-
знали, i як уже вона розказала все, то мачуха аж об поли вдарилась, що,
бач, вона думала ¨ı¨ı з свiту зiгнати, а тут зовсiм не так вийшло... Вона
погостювала трохи, дала батьковi грошей та й по¨ıхала в город, купила там
собi будинок i зажила панiю. Як тiльки вона по¨ıхала, баба давай торочити
дiдовi:
— Одведи та й одведи й мою дочку туди, де була твоя: нехай i вона
стане такою панiєю.
— Та й нехай же збирається; я одведу.
Вона зараз налагодила харчiв — не попелу та печини, як дiдовiй дочцi,
а борошна, пшона i всяких ласощiв. Поблагословила дочку:
— Слухай,— каже,— батька; куди вiн вестиме, туди й iди за ним.
Пiшли, увiйшли в лiс. А лiс темний-темний, дуби такi товстi, що чоло-
вiк не обнiме, i хоч би де стежечка, так, немов там нiколи чоловiча нога
не була, аж сумно якось.

жүктеу/скачать 0,94 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: